Головна » Файли » Есеї

"Діалог двох душ"
[ Викачати з сервера (1.44 Mb) ] 15.10.2015, 23:20

 

                                    ДІЯЛОГ ДВОХ ДУШ

”Я шукав її, шукав… Мені сам Господь Бог її подарував. Мій скарб, моя ідилія…”

”Нас завжди троє — з нами Бог! Ми такі наївні та величні у нашому коханні…”

”Ми щасливі-самотні закохані у тому світі, який приховали надійно за шторами. Ніколи вони про нас не дізнаються”

”Моє серце живим виявилось, воно коріння запустило у надра її душі та засмакувала джерелами стихійної вроди”

”Коли він обіймає мене, то від нього не утекти, й руки коханому не потрібні, аби втримати мене, позаяк, душі наші разом сплетені. Хм, у нього досконала душа…”

”Її очі оживають з першими променями мого власного сонця — воно сходить тихою бурею на животі коханої…”

”Наша ніч світліша од серця зірки, а день — темніший за дрімотну ніч”

”Її вії пурхають, як крила тих голубків, які парами висиджувались на моєму підвіконні у дурному минулому. Віднедавна і я пригадав, що не самотнім прийшов у світи, і цей нам не вийняток”

”Його очі лягають на мої груди — вони більш ніколи до нього не повернуться. Вони — мої”

”Фіолетова енергія пробігає по її щоках і сягає моїх дум. Вся увага на неї. Нарешті віднаходжу собі пристановище…”

”Ми у водах одного всесвіту купаємось, званого — Вічність” 

”Тут затишно і полум’яно. Серце б’ється рвучко, воно у нас одне на двох”

”Ніколи ще не було серцю так м’яко — неначе як на Божій десниці спочиває”

”Я ощасливив її, отже я маю дар творити чуда, як і було обіцяно Творцем нашим!

”Мій коханий — чудотворець. Сила кожного подвоєна — разом нам просвітлювати світи”

”Дурень, думав колись, що щастя не існує”

”Хитрун!”

”Радість моя!”

”За мною останнє слово.”

”Що?”

”Кажу, що ненавиджу тебе!”

”Я знаю.”

”Ні, не знаєш.”

”Тобто?”

”Ніхто не знає.”

… (Задума та подив)

”До семи полічи і побачиш”

Серце всміхається, вуста незворушні, а душі їхні мовлять:

Раз” — поцілунок у вії

Два” — на очах розквітають пелюстки сліз

Три” — чорні та сині квіти колихає власний вітер

Чотири”— у зіницях виникає просвіт

П’ять” — дві пари очей просвітлюють дорогу до вічності

Шість” — не відчувають землі

Сім” — нарешті вдома…

 

29 травня 2015 р.Б.

 

Категорія: Есеї | Додав: Yasenets
Переглядів: 389 | Завантажень: 21 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
Вітаю Вас, Гість!
П`ятниця, 29.03.2024